«Людина… живе недовго і сповнена неприємностей» (Йов 14:1).
«Бо всі згрішили й не досягають слави Божої» (Римлянам 3:23).
«…людині призначено померти один раз, а потім настане суд» (Послання до Євреїв 9:27).
Самі погані новини.
То що ж робити?
Як нам вибратися з цієї халепи?
Авраам показує нам, як це зробити.
Авраам був батьком єврейського народу. Його дружина, Сара, не могла мати дітей. Та й вона вже була занадто старою, щоб народити дитину.
Але Бог явився Аврааму і наказав йому поглянути на небо та порахувати зірки (Буття 15:5). Бог пообіцяв Аврааму, що його нащадки будуть численні, як зірки.
То що ж тоді?
«Авраам повірив Богові, і це було зараховано йому за праведність» (Буття 15:6; Римлянам 4:3).
«Бути зарахованим» означає взяти те, що належить комусь, і зарахувати це на рахунок іншої людини. Авраам нічого не зробив, щоб накопичити праведність. Бог просто зарахував її йому. Бог взяв Свою власну праведність і зарахував її Аврааму так, ніби вона насправді належала йому. Бог зробив це тому, що Авраам вірив.
А ось що для нас особливо чудово: «…це буде зараховано й нам, тим, хто вірує в Того, Хто воскресив Ісуса, нашого Господа, з мертвих, — Того, Хто був виданий за наші гріхи й воскрес для нашого виправдання» (Римлянам 4:24–25).
Справа ось у чому: уявіть собі дві книги. В обох — лише порожні сторінки. Бог дає одну книгу Ісусу. Іншу книгу Він дає мені. Щоразу, коли я грішу, я мушу поставити чорну позначку у своїй книзі. І щоразу, коли Ісус грішив під час свого земного життя, Він мусив ставити чорну позначку у своїй книзі.
Незабаром моя книга вкрилася безліччю чорних позначок. Навіть стало важко знайти достатньо вільного місця, щоб зробити ще одну позначку. А ось книга Ісуса залишається порожньою. У ній немає жодної чорної позначки.
Тоді я вірю в Бога. Я каюся у своїй невірі та покладаю свою віру на Ісуса як на Спасителя, якого я потребую. Я вірю, що Він помер на хресті за мої гріхи.
Отже, Бог бере книгу життя Ісуса і дає її мені. Він дарує мені праведність Ісуса замість мого гріха. Бог «вважає» мене праведним в Ісусі.
Бог бере мою книгу, повну чорних позначок, і передає її Ісусу. Ісус може її прийняти, бо Він спокутував усі мої гріхи, померши на хресті.
«Отже, тепер немає засудження для тих, хто в Христі Ісусі» (Римлянам 8:1).
Краще за це вже не буває.
Зрештою Сара народила Ісаака у віці 99 років. А решта, як то кажуть, вже історія. Бог дотримав своєї обіцянки, даної Аврааму.
Амінь