Барометр рибалок попередив їх. Але вони все одно відпливли.
14 жовтня 1881 року став знаменним днем для міста Еймут у Шотландії. Місцевий рибальський флот опинився перед важким вибором. Через шторми, що тривали тижнями, човни не могли виходити в море. У сімей закінчувалися запаси їжі та гроші.
Того ранку барометр на причалі показував тривожно низькі значення. Але море виглядало спокійним.
Згідно з традицією Еймута, якщо один човен вирушав у море, весь флот був зобов’язаний слідувати за ним. У море вийшли сорок п’ять човнів.
До полудня небо потемніло, а вітер досяг ураганної сили. Флот поспішив назад до гавані. Але перелякані родини на березі безпорадно спостерігали, як одна за одною човни розбивалися об скелі Гуркер, не встигнувши дістатися до безпечного місця. Деякі з них перевернулися всього за кілька ярдів від дому.
З настанням ночі стало відомо, що загинуло 189 чоловіків, 129 з яких — лише з Еймута. У містечку з населенням 3 000 осіб вони залишили 93 вдови та 267 дітей, які втратили батьків. Дитяча благодійна організація запропонувала взяти сиріт під свою опіку. Але матері з Еймута категорично відмовилися. Вони наполягали на тому, щоб залишити своїх дітей собі заради майбутнього міста.
Еймуту знадобилося майже століття, щоб повністю відновитися.
Того ранку барометр весь час показував правильні значення.
Божий барометр також завжди показує правильні показники. Він не помилявся вже 6 000 років. І буде показувати правильні показники вічно.
Божий барометр свідчить, що гріх буде покараний.
Історично це завжди було так.
Адам і Єва згрішили. Таким чином смерть увійшла в їхній світ і в наш (Буття 3).
Світ Ноя був грішним. Бог сказав йому, що наближається суд, і наказав побудувати ковчег. Ной попереджав людей. Але вони не звернули на це уваги. Усі загинули під час всесвітнього потопу. Вижила лише родина Ноя. Вони повірили Божому попередженню і врятувалися в ковчезі (Буття 6–8).
Гріх і надалі каратиметься.
Світ, який ми знаємо зараз, буде знищений, а для Божого народу буде створено новий, безгрішний світ.
«Небеса з гуркотом зникнуть, стихії будуть знищені вогнем, а земля та все, що на ній, буде оголено» (2 Петра 3:10). Бог втрутиться в людську історію з метою судити гріх. Тоді все, що Бог створив, — «небеса й землю» (Буття 1:1), — Він знищить.
Тоді Бог створить «нове небо і нову землю» (Об’явлення 21:1). До них увійде «Новий Єрусалим» (вірш 2) — столиця, місце досконалої святості. Усі, хто повірив у Ісуса, житимуть там вічно. Петро називає це нове творіння «оселею праведності» (2 Петра 3:13).
Але кожна людина помре і назавжди опиниться в пеклі як покарання за свої гріхи… за винятком тих, хто прислухався до цього сигналу і поклав свою віру в Ісуса.
Біблія попереджає, що пекло — це реальне місце, куди після смерті відправляються нечестиві та невіруючі. Усі ми згрішили проти Бога (Римлянам 3:23). Справедливе покарання за гріх — це смерть (Римлянам 6:23). Вічне пекло — друга смерть — це покарання, на яке ми заслужили через наш гріх.
У Святому Письмі пекло описується як «вічний вогонь» (Матвія 25:41), «негасимий вогонь» (Матвія 3:12), «ганьба та вічне презирство» (Даниїла 12:2), місце, де «вогонь не гасне» (Марка 9:48), місце «мук» і «вогню» (Луки 16:23–24), «вічне знищення» (2 Солунян 1:9), місце «палаючої сірки», де «дим від… мук підніматиметься навіки віків» (Об’явлення 14:10–11), а також «озеро палаючої сірки», де нечестиві «мучаться вдень і вночі на віки віків» (Об’явлення 20:10).
Це — найяскравіше попередження, яке тільки можна собі уявити!
Але завдяки Ісусу ми можемо втекти з цього жахливого місця.
«Бо так полюбив Бог світ, що дав Свого єдиного Сина, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а мав вічне життя» (Івана 3:16)
«Хто вірує в Нього, той не засуджений, а хто не вірує, той уже засуджений, бо не повірив в ім’я Єдиного Сина Божого» (вірш 18).
«Хто вірує в Сина, той має вічне життя; хто ж не слухається Сина, той не побачить життя, але гнів Божий залишається на ньому» (вірш 36).
Божий барометр дав чітке попередження.
Як же нерозумно взагалі вирушати в плавання.
Але як мудро шукати притулку в Ісусі від Божого гніву за гріх.
Амінь.