Авраам
Авраам — видатний біблійний персонаж.
Його називають «другом Божим» (Якова 2:23).
Авраама також називають «людиною віри» (Галатів 3:9).
А віруючих називають «дітьми Авраама» (Галатів 3:7).
Авраам жив приблизно 4 000 років тому. Він мешкав поблизу річки Євфрат на території сучасного Іраку.
Коли помер його батько, Бог наказав Аврааму залишити Ірак і вирушити до землі, яку Він йому вкаже. Авраам пішов, «як наказав йому Господь».
«Вірою Авраам, коли його покликали вирушити до місця, яке він згодом мав отримати у спадок, послухався й пішов, хоча й не знав, куди йде» (Послання до Євреїв 11:8).
(Чи бувало у вас таке відчуття, ніби ви не знаєте, куди йдете? Якщо ви будете слідувати Божим вказівкам, ви все одно опинитеся в потрібному місці. Так само, як це сталося з Авраамом.)
Бог дав Аврааму три обіцянки: 1) землю; 2) що Авраам стане великим народом; і 3) що він стане благословенням для всього світу (Буття 12:1–3).
А також: 1) Нащадки Авраама, євреї, отримали землю Ізраїлю; 2) Євреї зараз є нацією. Одного дня вони стануть великою нацією. Єрусалим стане світовою столицею; 3) Ісус Христос, завдяки якому всі, хто вірує, отримують спасіння та вічне життя, є нащадком Авраама.
Бог дотримується своїх обіцянок.
Але для виконання обіцянок № 2 і № 3 потрібен був син. А Авраам і його дружина Сара не мали дітей. Вони вважали, що вже занадто старі, щоб мати дітей. Бог обіцяв Аврааму, що він все одно матиме сина (Буття 15:4) — Ісаака. Авраам повірив Богові, і ця віра була зарахована йому за праведність (Буття 15:6). Сара народила Ісаака у віці 90 років. Аврааму було 100.
Бог дотримується своїх обіцянок.
Віра Авраама зазнала ще одного випробування, коли Бог наказав йому принести Ісаака в жертву на горі Морія. Авраам підкорився. Він вірив, що навіть якщо Ісаака буде принесено в жертву, Бог зможе воскресити його з мертвих. Натомість Бог надав тварину для жертвопринесення замість Ісаака.
Авраам мав велику віру, але він не був досконалим.
Він збрехав про свої стосунки з Сарою, щоб захистити себе… двічі (Буття 12:10–20; 20:1–18). Бог захистив Авраама, незважаючи на його невіру.
Крім того, Сара запропонувала Аврааму завести дитину з її служницею Агарою. Авраам погодився (Буття 16:1–15). Народився Ісмаїл. І він став причиною проблем, коли згодом з’явився обіцяний Ісаак.
(До речі, нащадками Ісаака є євреї, а нащадками Ісмаїла — араби. Вони воюють між собою від самого початку і аж до сьогодні.)
Головне для нас полягає в тому, що життя Авраама є прикладом спасіння лише вірою.
Віра Авраама в Божі обіцянки була достатньою для того, щоб Бог визнав його праведним. Авраам нічого не зробив, щоб заслужити праведність. Його віри в Бога було достатньо.
Те саме стосується й нас. «…ті, хто має віру, благословенні разом з Авраамом, чоловіком віри» (Галатів 3:9).
«[Праведність] буде зарахована нам, які віруємо в Того, Хто воскресив з мертвих Ісуса, нашого Господа, Який був виданий за наші гріхи і воскрес для нашого виправдання» (Римлянам 4:24-25).
Віра, якої вистачило, щоб виправдати Авраама і визнати його праведним в очах Бога (Буття 15), була тією самою вірою, яка спонукала його до дії, коли він підкорився Божому наказу принести в жертву свого сина Ісаака. Авраам був виправданий своєю вірою, а його віра була підтверджена його ділами.
Підсумовуючи, можна сказати, що Авраам є живим прикладом віри та надії на Божі обітниці (Послання до Євреїв 11:8–10).
«А без віри неможливо догодити Йому, бо хто хоче наблизитися до Бога, той мусить вірити, що Він існує і що Він винагороджує тих, хто Його шукає» (Послання до Євреїв 11:1–6).